1.1 Урок 1

Дистрибутив Linux -- це пакет, який складається з ядра Linux та добірки програм, які підтримуються компанією або спільнотою користувачів. Метою дистрибутиву є оптимізація ядра та програм, що працюють в операційній системі, для окремих випадків використання або груп користувачів. До дистрибутивів часто входять специфічні для них інструменти для встановлення програмного забезпечення та адміністрування системи. Ось чому деякі дистрибутиви в основному використовуються для настільних середовищ, де вони повинні бути простими у використанні, тоді як інші зазвичай використовуються для запуску на серверах, щоб максимально ефективно використовувати наявні ресурси.

Інший спосіб класифікації дистрибутивів — це зазначення сімейства дистрибутивів, до якого вони належать. Дистрибутиви на основі Debian використовують менеджер пакунків dpkg для управління програмним забезпеченням, яке запускається в операційній системі. Пакунки, які можна встановити за допомогою менеджера пакунків, підтримуються добровільними членами спільноти дистрибутива. Розробники використовують формат пакунку deb, щоб вказати, як програмне забезпечення встановлюється в операційній системі та як воно налаштовано за замовчуванням. Подібно до дистрибутива, пакунок — це добірка програмного забезпечення з відповідною конфігурацією та документацією, що полегшує користувачеві встановлення, оновлення та використання програмного забезпечення.

Дистрибутив Debian GNU/Linux — найбільший дистрибутив на основі Debian. Проєкт Debian GNU/Linux був створений Іаном Мердоком в 1993 році. Сьогодні над проєктом працюють тисячі волонтерів. Debian GNU/Linux намагається забезпечити дуже надійну операційну систему. Він також пропагує бачення Річарда Столмена про операційну систему, яка поважає свободу користувача у роботі, вивченні, розповсюдженні та вдосконаленні програмного забезпечення. Ось чому він не пропонує пропрієтарне програмне забезпечення за замовчуванням.

Ubuntu — ще один дистрибутив на основі Debian, про який варто згадати. Ubuntu був створений Марком Шаттлвортом та його командою в 2004 році з метою створення простого у використанні робочого середовища Linux. Місія Ubuntu — забезпечити безкоштовне програмне забезпечення для всіх людей у всьому світі, а також зменшити вартість професійних послуг. Дистрибутив має запланований випуск кожні шість місяців з довгостроковою підтримкою кожні 2 роки.

Red Hat — це дистрибутив Linux, який розроблений і підтримується компанією з розробки програмного забезпечення з ідентичною назвою, яка була придбана компанією IBM у 2019 році. Дистрибутив Red Hat Linux був створений у 1994 році та змінений у 2003 році на Red Hat Enterprise Linux, або скорочено RHEL. Він надається компаніям як надійне корпоративне рішення, яке підтримується Red Hat та постачається з програмним забезпеченням. Це рішення має на меті полегшити використання Linux у професійних серверних середовищах. Деякі його компоненти вимагають передплати або ліцензування. Проект CentOS використовує вільно доступний вихідний код Red Hat Enterprise Linux і компілює його до дистрибутива, який доступний повністю безкоштовно, але натомість не постачається без комерційної підтримки.

RHEL і CentOS оптимізовані для використання в серверних середовищах. Проект Fedora був заснований у 2003 році та випускає дистрибутив Linux, орієнтований на настільні комп’ютери. З того часу Red Hat ініціював та підтримує дистрибутив Fedora. Fedora дуже прогресивна і швидко застосовує нові технології, а іноді розглядається як випробувальний стенд для нових технологій, які згодом можуть бути включені в RHEL. Усі дистрибутиви на базі Red Hat використовують формат пакунку rpm.

Компанія SUSE була заснована в 1992 році в Німеччині як постачальник послуг Unix. Перша версія SUSE Linux з’явилася в 1994 році. З роками SUSE Linux стала в основному відома завдяки своєму інструменту налаштування YaST. Цей інструмент дозволяє адміністраторам встановлювати та налаштовувати програмне та апаратне забезпечення, налаштовувати сервери та мережі. Подібно до RHEL, SUSE випускає SUSE Linux Enterprise Server, що є їх комерційним рішенням. Він рідше випускається і підходить для розгортання на підприємствах та виробництвах. Він використовується як на серверах, так і на робочих станціях, із спеціальними пакунками. У 2004 році SUSE випустила проект openSUSE, який відкрив можливості для розробників та користувачів для тестування та подальшого розвитку системи. Дистрибутив openSUSE є у вільному доступі для завантаження.

Протягом багатьох років виходили незалежні дистрибутиви. Деякі з них засновані на Red Hat або Ubuntu, інші призначені для поліпшення специфічних особливостей системи чи обладнання. Існують дистрибутиви, побудовані з певними функціональними можливостями, такі як QubesOS з надійно захищеним робочим середовищем або Kali Linux, що забезпечує середовище для використання програмних вразливостей, які в основному використовуються тестерами на проникнення. Останнім часом різні супермаленькі дистрибутиви Linux розробляються спеціально для роботи в контейнерах Linux, таких як Docker. Існують також дистрибутиви, побудовані спеціально для компонентів вбудованих систем і навіть інтелектуальних пристроїв.

Вбудовані системи — це поєднання апаратного та програмного забезпечення комп’ютера, призначене для виконання певної функції в межах більшої системи. Зазвичай вони є частиною інших пристроїв і допомагають керувати цими пристроями. Вбудовані системи можна знайти в автомобільній, медичній та навіть військовій галузі. Завдяки великій кількості програм були розроблені різні операційні системи на базі ядра Linux для використання у вбудованих системах. Значна частина розумних пристроїв має операційну систему на базі ядра Linux.

Тому разом із вбудованими системами постачається вбудоване програмне забезпечення. Мета цього програмного забезпечення — отримати доступ до обладнання та зробити його придатним для використання. Основні переваги Linux перед будь-яким пропрієтарним вбудованим програмним забезпеченням включають кросс-вендорну сумісність платформи, розробку, підтримку та відсутність ліцензійних платежів. Два найпопулярніші проєкти вбудованого програмного забезпечення — це Android, який в основному використовується на мобільних телефонах різних постачальників, і Raspbian, який використовується переважно на Raspberry Pi.

Термін хмарні обчислення позначає стандартизований спосіб використання обчислювальних ресурсів, або купуючи їх у публічного хмарного провайдера, або запускаючи приватну хмару. За звітами 2017 року, Linux використовує 90% загального навантаження у хмарі. Кожен хмарний провайдер, починаючи від Amazon Web Services (AWS) і закінчуючи Google Cloud Platform (GCP), пропонує різні форми Linux. Навіть Microsoft сьогодні пропонує віртуальні машини на базі Linux у своїй хмарі Azure.

Linux зазвичай пропонується як частина пропозиції Інфраструктура як послуга (IaaS, Infrastructure as a Service). Екземпляри IaaS — це віртуальні машини, які надаються в хмарі протягом декількох хвилин. Під час запуску екземпляра IaaS вибирається образ, що містить дані, які розгортаються в новому екземплярі. Хмарні провайдери пропонують різні образи, що містять готові до запуску установки як популярних дистрибутивів Linux, так і власні версії Linux. Користувач хмари вибирає образ, що містить бажаний розподіл, і незабаром після цього може отримати доступ до екземпляра хмари, що запускає цей розподіл. Більшість хмарних постачальників додають до своїх образів інструменти для налаштування встановлення під конкретний екземпляр хмари. Наприклад, ці інструменти можуть розширюваити файлові системи образу відповідно до фактичного жорсткого диска віртуальної машини.