1.3 Урок 1

1.3 Урок 1

Сертифікат:

Linux Essentials

Версія:

1.6

Розділ:

1 Спільнота Linux та кар’єра у світі програмного забезпечення з відкритим кодом

Тема:

1.3 Програмне забезпечення з відкритим кодом та ліцензування

Урок:

1 з 1

Вступ

Хоча терміни вільне програмне забезпечення (free software) та програмне забезпечення з відкритим кодом (open source software)широко використовуються, все ще існують деякі помилкові уявлення про їх значення. Зокрема, поняття “свобода” потребує більш пильного вивчення. Почнемо з визначення цих двох термінів.

Визначення вільного программного забезпечення та програмного забезпечення з відкритим кодом

Критерії вільного програмного забезпечення

Перш за все, “вільне” у контексті вільного програмного забезпечення не має нічого спільного з “безкоштовним”, або, як лаконічно висловився засновник Free Software Foundation (FSF) Річард Столлман:

Для розуміння концепції, ви повинні думати про “вільний” як про “свободу слова,” а не як “безкоштовне пиво”.
— Річард Столлман
Що таке вільне програмне забезпечення?

Незалежно від того, чи потрібно вам платити за програмне забезпечення чи ні, існує чотири критерії, які характеризують вільне програмне забезпечення. Річард Столлман описує ці критерії як “чотири основні свободи”, підрахунок яких він починає з нуля:

  • “Свобода запускати програму як завгодно з будь-якою метою (свобода 0)”

    Де, як і з якою метою використовується програмне забезпечення, не можна ні прописати, ні обмежити.

  • “Свобода вивчати, як працює програма, і змінювати її так, щоб вона робила ваші обчислення як завгодно (свобода 1). Доступ до вихідного коду є передумовою цього.”

    Кожен може змінити програмне забезпечення відповідно до своїх ідей та потреб. Це, в свою чергу, передбачає, що так званий вихідний код, тобто всі файли, з яких складається програмне забезпечення, повинні бути доступними у формі, яка придатна для читання програмістами. І, звичайно, це право поширюється від одного користувача, який, можливо, захоче додати одну функцію, до компаній з розробки програмного забезпечення, які будують складні системи, такі як операційні системи смартфонів або прошивки маршрутизатора.

  • “Свобода розповсюдження копій, щоб ви могли допомогти іншим (свобода 2).”

    Ця свобода прямо заохочує кожного користувача ділитися програмним забезпеченням з іншими. Отже, мова йде про якнайширше розповсюдження і, отже, про якнайширшу спільноту користувачів та розробників, які на основі цих свобод надалі розробляють та вдосконалюють програмне забезпечення на благо всіх.

  • “Свобода розповсюдження копій модифікованих версій для інших (свобода 3). Роблячи це, ви можете надати всій спільноті шанс скористатися вашими змінами. Доступ до вихідного коду є передумовою цього.”

    Мова йде не лише про розповсюдження вільного програмного забезпечення, а про розповсюдження модифікованого вільного програмного забезпечення. Кожен, хто вносить зміни до вільного програмного забезпечення, має право зробити ці зміни доступними для інших. Якщо вони це роблять, вони зобов’язані робити це також вільно, тобто вони не повинні обмежувати початкові свободи при розповсюдженні програмного забезпечення, навіть якщо вони його модифікували або розширили. Наприклад, якщо група розробників має різні уявлення про напрямок певного програмного забезпечення, ніж оригінальні автори, вона може відокремити власну гілку розробки (так званий fork) і продовжити її як новий проєкт. Але, звичайно, усі зобов’язання, пов’язані з цими свободами, залишаються.

Акцент на ідеї свободи також узгоджується, оскільки кожен рух за свободу спрямований проти чогось, а саме опонента, який обмежує постульовані свободи, розглядає програмне забезпечення як власність і хоче тримати його під замком. На відміну від вільного програмного забезпечення, таке програмне забезпечення називається пропрієтарним.

Порівняння програмного забезпечення з відкритим кодом та вільного програмного забезпечення

Для багатьох “вільне програмне забезпечення” та “програмне забезпечення з відкритим кодом” — це синоніми. Абревіатура FOSS для Free та Open Source Software, яка часто використовується, підкреслює цю спільність. FLOSS для Free/Libre та Open Source Software — ще один популярний термін, який безпомилково підкреслює ідею свободи і для інших мов, крім англійської. Однак, якщо врахувати походження та розвиток обох термінів, варто провести диференціацію.

Термін вільне програмне забезпечення з визначенням описаних чотирьох свобод сходить до Річарда Столлмана та проекту GNU, заснованого ним у 1985 році — майже за 10 років до появи Linux. Назва “GNU — це не Unix” акцентує увагу на тому, що GNU стартував як ініціатива з розробки технічно переконливого рішення — а саме операційної системи Unix — з нуля, щоб зробити його доступним для суспільства та постійно вдосконалювати за допомогою спільноти. Відкритість вихідного коду була просто технічною та організаційною необхідністю для цього, але за своїм власним іміджем рух вільного програмного забезпечення також ще є соціальним та політичним — інколи також кажуть ідеологічним — рухом.

З успіхом Linux, можливостями співпраці в Інтернеті та тисячами проектів і компаній, що виникли в цьому новому космосі програмного забезпечення, соціальний аспект дедалі більше відходив на другий план. Відкритість самого вихідного коду змінилася з технічної вимоги на визначальну: як тільки вихідний код ставав доступним користувачеві, програмне забезпечення вважалося з “відкритим кодом”. Соціальні мотиви поступилися місцем більш прагматичному підходу до розробки програмного забезпечення.

Вільне програмне забезпечення та програмне забезпечення з відкритим кодом використовує однакові методи під час створення програмного забезпечення світовою спільнотою окремих людей, проектів та компаній. Але оскільки вони об’єдналися з різних напрямків — одне з соціального, а інше з прагматично-технічного — інколи виникають конфлікти. Ці конфлікти виникають, коли результати спільної роботи не відповідають вихідним цілям обох рухів. Це трапляється особливо тоді, коли програмне забезпечення надає доступ до вихідного коду, але не поважає чотири свободи вільного програмного забезпечення одночасно, наприклад, коли існують обмеження на розкриття, зміну або зв’язок з іншими програмними компонентами.

Ліцензія, за якою доступне програмне забезпечення, визначає, яким умовам підлягає програмне забезпечення щодо використання, розповсюдження та модифікації. І оскільки вимоги та мотиви можуть бути дуже різними, у зоні FOSS створено незліченну кількість різних ліцензій. Через набагато більш фундаментальний підхід руху вільного програмного забезпечення, не дивно, що він не визнає багато ліцензій з відкритим кодом як "вільні" і тому відхиляє їх. І навпаки, це навряд чи так через набагато більш прагматичний підхід з відкритим кодом.

Давайте коротко розглянемо фактично дуже складну область ліцензій нижче.

Ліцензії

На відміну від холодильника чи автомобіля, програмне забезпечення це не фізичний, а цифровий продукт. Таким чином, компанія фактично не може передати право власності на такий продукт, продавши його та змінивши власника продукту — скоріше, вона передає права користування цим товаром, і користувач за договором погоджується з цими правами використання. Які права користування цим продуктом, і що не дозволяється, зазначається в ліцензії на програмне забезпечення, і, отже, стає зрозумілим, наскільки важливі положення, що містяться в ній.

У той час як великі постачальники пропрієтарного програмного забезпечення, такі як Microsoft або SAP, мають власні ліцензії, які безпосередньо стосуються їх продуктів, прихильники вільного та відкритого програмного забезпечення з самого початку прагнуть до чіткості та загальної дійсності своїх ліцензій, оскільки врешті-решт, кожен користувач повинен їх розуміти і, якщо потрібно, використовувати їх самостійно для власних розробок.

Однак не слід приховувати, що цього ідеалу простоти навряд чи можна досягти, оскільки цьому заважає занадто багато специфічних вимог та не завжди сумісних правових тлумачень. Наведу лише один приклад: німецьке та американське законодавство щодо авторського права принципово відрізняються. Відповідно до німецького законодавства існує одна особа як_автор_ (точніше: Urheber), чия робота є його інтелектуальною власністю. Хоча автор може надати дозвіл на використання свого твору, він не може передати своє авторство або відмовитись від нього. Останнє відсутнє в американському законодавстві. Тут теж є автор (який, однак, також може бути компанією чи установою), але він має лише права на експлуатацію, які він може передавати частково або повністю і таким чином повністю відмежуватися від своєї роботи. Міжнародно діюча ліцензія повинна тлумачитися з урахуванням різних законодавств.

Наслідками є численні, а іноді і дуже різні ліцензії FOSS. Гірше, все-таки, різні версії ліцензії або поєднання ліцензій (в рамках проєкту або навіть при підключенні декількох проєктів), що може спричинити плутанину або навіть юридичні суперечки.

Як представники вільного програмного забезпечення, так і прихильники чітко економічно орієнтованого руху ПЗ з відкритим кодом створили власні організації, які сьогодні відповідають за формулювання ліцензій на програмне забезпечення відповідно до своїх принципів та підтримку своїх членів в питаннях виконання ліцензійних вимог.

Копілефт

Free Software Foundation (FSF), про який вже згадувалося, сформулював GNU General Public License (GPL) як одну з найважливіших ліцензій на вільне програмне забезпечення, яке використовується багатьма проєктами, наприклад ядро Linux. Крім того, він випустив ліцензії з індивідуальними налаштуваннями, такі як GNU Lesser General Public License (LGPL), яка регулює поєднання вільного програмного забезпечення зі змінами, внесеними до коду, де вихідний код модифікацій не потрібно оприлюднювати для спільноти GNU Affero General Public License (AGPL), яка охоплює продаж доступу до розміщеного програмного забезпечення, або GNU Free Documentation License (FDL), яка поширює принципи свободи на програмну документацію. Крім того, FSF дає рекомендації щодо або проти ліцензій третіх сторін, а афілійовані проєкти, такі як GPL-Violations.org, розслідують підозри щодо порушення вільних ліцензій.

FSF називає принцип, згідно з яким вільна ліцензія застосовується також до модифікованих варіантів програмного забезпечення копілефт (copyleft) — на відміну від принципу обмежувального авторського права, який він заперечує. Отже, ідея полягає в тому, щоб з найменшими обмеженнями перенести ліберальні принципи ліцензії на програмне забезпечення на наступні варіанти програмного забезпечення, щоб запобігти подальшим обмеженням.

Однак те, що звучить очевидно і просто, призводить до значних ускладнень на практиці. Cаме тому критики часто називають принцип копілефту “вірусним”, оскільки він передається наступним версіям.

Із сказаного випливає, наприклад, що два програмні компоненти, які ліцензовані за різними ліцензіями копілеф, можуть не поєднуватися між собою, оскільки обидві ліцензії не можуть бути одночасно передані наступному продукту. Це може стосуватися навіть різних версій однієї і тієї ж ліцензії!

З цієї причини новіші ліцензії або версії ліцензій часто більше не сприймають копілефт так суворо. Вже згадана GNU Lesser General Public License (LGPL) у цьому сенсі є поступкою для можливості підключення вільного програмного забезпечення до “невільних” компонентів, як це часто роблять з так званими бібліотеками. Бібліотеки містять підпрограми або процедури, які, в свою чергу, використовуються різними іншими програмами. Це призводить до загальної ситуації, коли пропрієтарне програмне забезпечення викликає таку підпрограму з безкоштовної бібліотеки.

Іншим способом уникнення конфліктів ліцензій є подвійне ліцензування, коли одне програмне забезпечення ліцензується за різними ліцензіями, наприклад вільною ліцензію та пропрієтарною. Типовий випадок використання — це безкоштовна версія програмного забезпечення, яка може бути використана лише при дотриманні обмежень щодо копілефту та альтернативна пропозиція отримати програмне забезпечення за іншою ліцензією, яка звільняє ліцензіата від певних обмежень за плату, яка може бути використана для фінансування розробки програмного забезпечення.

Тому має стати зрозумілим, що вибір ліцензії для програмних проєктів слід робити з великою обережністю, оскільки від цього залежать співпраця з іншими проєктами, сумісність з іншими компонентами, а також майбутня розробка власного продукту. Копілефт створює розробникам особливі проблеми у цьому відношенні.

Визначення ліцензій з відкритим кодом та дозвільних ліцензій

Що стосується відкритого коду, це Open Source Initiative (OSI), заснована в 1998 році Еріком С. Раймондом та Брюсом Перенсом, яка в основному займається питаннями ліцензування. OSI також розробила стандартизовану процедуру перевірки ліцензій програмного забезпечення на відповідність ліцензії з відкритим програмним кодом. Наразі на веб-сайті OSI можна знайти більше 80 визнаних ліцензій з відкритим кодом.

Тут також перелічуються ліцензії як “погоджені OSI”, що явно суперечить принципу копілефт, особливо група BSD-ліцензій. Berkeley Software Distribution (BSD) — варіант операційної системи Unix, спочатку розробленої в Університеті Берклі, яка згодом породила безкоштовні проекти, такі як NetBSD, FreeBSD та OpenBSD. Ліцензії, що лежать в основі цих проєктів, часто називають дозвільними. На відміну від ліцензій копілефт, вони не мають на меті встановити умови використання модифікованих варіантів. Швидше, максимальна свобода повинна допомогти програмному забезпеченню поширюватися якомога ширше, залишаючи редакторам програмного забезпечення самостійно вирішувати, як продовжувати редагування — чи, наприклад, вони також залишають їх відкритими або розглядають як закрите джерело та поширюють їх на комерційній основі.

Ліцензія BSD з двома пунктами (2-Clause BSD License), яка також називається Simplified BSD License або FreeBSD License, доводить, наскільки скороченою може бути така дозвільна ліцензія. На додаток до стандартизованого застереження про відповідальність, яке захищає розробників від вимог про відповідальність за шкоду, заподіяну програмним забезпеченням, ліцензія складається лише з наступних двох правил:

Подальше розповсюдження та використання у вихідній та двійковій формах, зі змінами чи без, дозволяються за умови дотримання наступних умов:

  1. Подальше розповсюдження вихідного коду повинно зберігати вищезазначене повідомлення про авторські права, цей перелік умов та наступне застереження.

  2. Подальше розповсюдження у двійковій формі повинно відтворювати вищезазначене повідомлення про авторські права, цей перелік умов та наступну відмову від відповідальності в документації та/або інших матеріалах, що додаються до розповсюдження.

Creative Commons

Успішна концепція розвитку FLOSS та пов’язаний з цим технологічний прогрес призвели до спроб перенести принцип відкритого коду до інших нетехнічних галузей. Підготовка та надання знань, а також творча співпраця у вирішенні складних завдань тепер розглядаються як свідчення розширеного принципу відкритого коду, пов’язаного зі змістом.

Це призвело до необхідності створення надійних основ і в тих сферах, згідно з якими результати роботи можуть поширюватися та перероблятися. Оскільки наявні ліцензії на програмне забезпечення навряд чи підходили для цього, було чимало спроб перетворити конкретні вимоги від наукової роботи до оцифрованих творів мистецтва “на зразок відкритого коду” у подібні зручні ліцензії.

На сьогоднішній день найважливішою ініціативою такого роду є Creative Commons (CC), яка узагальнює ці проблеми наступним чином:

"Creative Commons — це глобальна некомерційна організація, яка надає можливість спільного використання та повторного використання творчості та знань шляхом надання безкоштовних юридичних інструментів". — https://creativecommons.org/faq/#what-is-creative-commons-and-what-do-you-do

У Creative Commons фокус передачі прав повертається від дистриб’ютора до автора. Наприклад: У традиційному видавництві автор зазвичай передає всі права на видавничу діяльність (друк, переклад тощо) видавцю, який, у свою чергу, забезпечує найкраще можливе розповсюдження твору. Суттєво змінені канали розповсюдження через Інтернет тепер дають автору можливість самостійно реалізовувати багато з цих видавничих прав та самостійно вирішувати, як можна використовувати свою роботу. Creative Commons дає можливість визначити це просто та юридично надійно, проте Creative Commons забезпечує більше можливостей: авторам пропонується робити свої твори доступними як внесок у загальний процес обміну та співпраці. На відміну від традиційного авторського права, яке надає автору всі права, які вони можуть передавати іншим за потреби, підхід Creative Commons застосовує протилежний підхід: автор робить свої твори доступними для спільноти, але може вибрати з набору функцій ті, яких потребуює і це слід враховувати при використанні твору — чим більше функцій автор вибере, тим більше обмежує ліцензія.

Тож принцип CC “Виберіть ліцензію” вимагає від автора покрокового вибору окремих опцій та генерує рекомендовану ліцензію, яку автор може остаточно призначити твору як у текстовому вигляді та і у вигляді торгівельного знаку.

Для кращого розуміння, ось огляд шести можливих комбінацій та ліцензій, які пропонуються CC:

CC BY (“Attribution”)

Безкоштовна ліцензія, яка дозволяє кожному редагувати та розповсюджувати твір, якщо він називає автора.

CC BY-SA (“Attribution-ShareAlike”)

Як CC BY, за винятком того, що змінений твір може поширюватися лише за тією ж ліцензією. Принцип нагадує про копілефт, оскільки ліцензія і тут "передається у спадок".

CC BY-ND (“Attribution-NoDerivatives”)

Як і CC BY, за винятком того, що робота може передаватися лише без змін.

CC BY-NC (“Attribution-NonCommercial”)

Твір може редагуватися та розповсюджуватися, називаючи автора, але лише за некомерційних умов.

CC BY-NC-SA (“Attribution-NonCommercial-ShareAlike”)

Як BY-NC, за винятком того, що творам можна надавати спільний доступ лише за тих самих умов (тобто ліцензії, схожої на копілефт).

CC BY-NC-ND (“Attribution-NonCommercial-NoDerivatives”)

Найбільш обмежувальна ліцензія: розповсюдження дозволено із зазначенням автора, але лише без змін та на некомерційних умовах.

Бізнес-моделі у світі програмного забезпечення з відкритим кодом

Ретроспективно, тріумф FLOSS діє як низовий рух технофільських ідеалістів, які, незалежно від економічних обмежень та вільних від грошових залежностей, ставлять свою роботу на службу широкій громадськості. Одночасно в середовищі FLOSS були створені компанії на мільярди; назвемо лише одну — американську компанію Red Hat, засновану в 1993 році з річним обсягом продажів понад 3 мільярди доларів США (2018 рік), яку ІТ-гігант IBM придбав у 2018 році.

Тож давайте подивимося на напруженість між вільним та переважно вільним розповсюдженням високоякісного програмного забезпечення та бізнес-моделями для його творців, адже одне повинно бути зрозумілим: незліченні висококваліфіковані розробники вільного програмного забезпечення також повинні заробляти гроші, а в основі суто некомерційне середовище FLOSS має розвивати стійкі бізнес-моделі, щоб зберегти власне існування.

Загальним підходом, особливо для великих проєктів на початковій фазі, є так званий краудфандинг, тобто збір грошових пожертв за допомогою такої платформи, як Kickstarter. Натомість донори отримують заздалегідь визначений бонус від розробників у разі успіху, тобто якщо будуть досягнуті раніше визначені цілі. Це може бути необмежений доступ до продукту або спеціальні функції.

Іншим підходом є подвійне ліцензування: вільне програмне забезпечення пропонується паралельно під більш обмежувальною або навіть пропрієтарною ліцензією, що, в свою чергу, гарантує клієнтові більш широкі послуги (час відгуку у разі помилок, оновлення, версії для певних платформ тощо). Одним із прикладів є ownCloud, який розробляється в рамках GPL і пропонує бізнес-клієнтам “Business Edition” під пропрієтарною ліцензією.

Візьмемо також ownCloud як приклад іншої поширеної бізнес-моделі FLOSS: професійні послуги. Багатьом компаніям бракує необхідних внутрішніх технічних знань для надійного та, насамперед, безпечного встановлення та експлуатації складного та важливого програмного забезпечення. Ось чому вони купують професійні послуги, такі як консультації, обслуговування або послуги довідкової служби безпосередньо у виробника. Питання відповідальності також відіграють певну роль у цьому рішенні, оскільки компанія передає ризики експлуатації виробнику.

Якщо програмному забезпеченню вдається стати успішним і популярним у своїй галузі, клієнти отримують периферійні можливості монетизації, такі як мерчандайзинг або сертифікати, і таким чином вказують на його особливий статус при використанні цього програмного забезпечення. Навчальна платформа Moodle пропонує сертифікацію тренерів, які, наприклад, засвідчують свої знання для потенційних клієнтів, і це лише один приклад серед багатьох інших.

Програмне забезпечення як послуга (SaaS, Software as a Service) — це ще одна бізнес-модель, особливо для веб-технологій. Тут хмарний провайдер запускає на своїх серверах таке програмне забезпечення, як Система керування відносинами з клієнтами (CRM, Customer Relationship Management) або Система керування вмістом (CMS, Content Management System), і надає своїм клієнтам доступ до встановленого застосунку. Це заощаджує час на встановлення та обслуговування програмного забезпечення. Натомість замовник оплачує використання програмного забезпечення відповідно до різних параметрів, наприклад, за кількістю користувачів. Доступність та безпека відіграють важливу роль як критично важливі для бізнесу фактори.

Нарешті, але не менш важливим є те, що модель розробки розширень, специфічних для замовників, у вільному програмному забезпеченні на замовлення, особливо поширена у невеликих проєктах. Потім клієнт, як правило, вирішує, як діяти з цими розширеннями, тобто випускає їх або тримає під замком як частину власної бізнес-моделі.

Одне повинно було стати зрозумілим: хоча вільне програмне забезпечення, як правило, доступне безкоштовно, в цьому середовищі створено численні бізнес-моделі, які незліченні фрілансери та компанії по всьому світу постійно модифікують і розширюють у дуже креативній формі, що в кінцевому рахунку також є продовженням існування всього руху FLOSS.

Вправи до посібника

  1. Що таке — у двох словах — "чотири свободи", як визначено Річардом Столлманом та Фондом вільного програмного забезпечення?

    свобода 0

    свобода 1

    свобода 2

    свобода 3

  2. Що означає абревіатура FLOSS?

  3. Ви розробили вільне програмне забезпечення і хочете переконатись, що саме програмне забезпечення, а також усі майбутні роботи на його основі також залишаються вільними. Яку ліцензію ви обираєте?

    CC BY

    GPL версія 3 (GPL v3)

    Ліцензія BSD з двома пунктами (2-Clause BSD License)

    LGPL

  4. Яку з наведених ліцензій ви б назвали дозвільною, а яку — копілефт?

    Спрощена BSD License

    GPL версія 3 (GPL v3)

    CC BY

    CC BY-SA

  5. Ви написали веб-застосунок та опублікували його за вільною ліцензією. Як ви можете заробляти гроші своїм товаром? Назвіть три можливості.

Дослідницькі вправи

  1. За якою ліцензією (включаючи версію) доступні наступні застосунки?

    Apache HTTP Server

    MySQL Community Server

    статті з Wikipedia

    Mozilla Firefox

    GIMP

  2. Ви хочете випустити своє програмне забезпечення під GNU GPL v3. Які кроки слід виконати?

  3. Ви написали пропрієтарне програмне забезпечення і хотіли б поєднати його з вільним програмним забезпеченням під версією GPL 3. Чи дозволено вам це робити, або що ви повинні врахувати?

  4. Чому Фонд вільного програмного забезпечення випустив GNU Affero General Public License (GNU AGPL) як доповнення до GNU GPL?

  5. Назвіть три приклади вільного програмного забезпечення, яке також пропонується як “Business Edition”, тобто у платній версії.

Підсумки

У цьому уроці ви дізналися про:

  • Подібності та відмінності між вільним програмним забезпеченням та програмним забезпеченням з відкритим кодом (FLOSS)

  • Ліцензії FLOSS, їх значення та проблеми

  • Порівняння копілефт та дозвольних ліцензій

  • Бізнес-моделі FLOSSs

Відповіді до вправ посібника

  1. Що таке — у двох словах — “чотири свободи”, які визначено Річардом Столлманом та Фондом вільного програмного забезпечення?

    свобода 0

    запускати програмне забезпечення

    свобода 1

    вивчати та змінювати програмне забезпечення (вихідний код)

    свобода 2

    розповсюджувати програмне забезпечення

    свобода 3

    розповсюджувати змінене програмне забезпечення

  2. Що означає абревіатура FLOSS?

    Free/Libre Open Source Software

  3. Ви розробили вільне програмне забезпечення і хочете переконатись, що саме програмне забезпечення, а також усі майбутні роботи на його основі також залишаються вільними. Яку ліцензію ви обираєте?

    CC BY

    GPL версія 3 (GPL v3)

    X

    Ліцензія BSD з двома пунктами (2-Clause BSD License)

    LGPL

  4. Яку з наведених ліцензій ви б назвали дозвільною, а яку — копілефт?

    Спрощена BSD License

    дозвільна

    GPL версія 3 (GPL v3)

    копілефт

    CC BY

    дозвільна

    CC BY-SA

    копілефт

  5. Ви написали веб-застосунок та опублікували його за вільною ліцензією. Як ви можете заробляти гроші своїм товаром? Назвіть три можливості.

    • Подвійне ліцензування, наприклад, пропонуючи платне “Business Edition”

    • Пропозиція хостингу, обслуговування та підтримки

    • Розробка власних розширень для клієнтів

Відповіді до дослідницьких вправ

  1. За якою ліцензією (включаючи версію) доступні такі застосунки?

    Apache HTTP Server

    Apache License 2.0

    MySQL Community Server

    GPL 2

    Wikipedia articles (English)

    Creative Commons Attribution Share-Alike license (CC-BY-SA)

    Mozilla Firefox

    Mozilla Public License 2.0

    GIMP

    GPL 3

  2. Ви хочете випустити своє програмне забезпечення під GNU GPL v3. Які кроки слід виконати?

    • За необхідності захистіться від роботодавця, наприклад, відмовою від авторських прав, щоб ви могли вказати ліцензію.

    • Додайте повідомлення про авторські права до кожного файлу.

    • Додайте до свого програмного забезпечення файл COPYING з повним текстом ліцензії.

    • Додайте посилання на ліцензію у кожному файлі.

  3. Ви написали пропрієтарне програмне забезпечення і хотіли б поєднати його з вільним програмним забезпеченням під версією GPL 3. Чи дозволено вам це робити, або що ви повинні врахувати?

    Часті запитання Фонду вільного програмного забезпечення містять відповідну інформацію: за умови, що ваше власницьке програмне забезпечення та вільне програмне забезпечення залишаються окремими одне від одного, можливо поєднання. Однак ви повинні переконатись, що це відокремлення є технічно гарантованим та впізнаваним для користувачів. Якщо ви інтегруєте вільне програмне забезпечення таким чином, що воно стає частиною вашого продукту, ви також повинні опублікувати продукт під GPL відповідно до принципу копілефт.

  4. Чому Фонд вільного програмного забезпечення випустив GNU Affero General Public License (GNU AGPL) як доповнення до GNU GPL?

    GNU AGPL усуває розрив у ліцензії, який виникає особливо у випадку з вільним програмним забезпеченням, розміщеним на сервері: Якщо розробник вносить зміни в програмне забезпечення, він не зобов’язаний згідно з GPL робити ці зміни доступними, оскільки він дозволяє доступ до програмного забезпечення, але робить це не “перевипускаючи” додаток в розумінні GPL. З іншого боку, GNU AGPL передбачає, що програмне забезпечення має бути доступним для завантаження з усіма змінами.

  5. Назвіть три приклади вільного програмного забезпечення, яке також пропонується як “Business Edition”, тобто у платній версії.

    MySQL, Zammad, Nextcloud

Linux Professional Institute Inc. Всі права захищені. Відвідайте веб-сайт навчальних матеріалів: https://learning.lpi.org
Ця робота ліцензована відповідно до міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution-некомерційна-NoDerivatives 4.0.